«Наша праця - проходить у світі дитинства – от про що не можна забувати ні на хвилину. Потрібно знати цей світ, але і цього замало, потрібно вжитися у світ дитинства. У кожному вчителеві має сяяти і ніколи не згасати маленька іскорка дитинства, вона допомагає знаходити оптимальне рішення в безлічі педагогічних завдань, що він їх вирішує».

В. Сухомлинський

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

  5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми, схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

Рекомендації вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошень оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

Психологічні рекомендації з налагодження взаємодії із сучасним учнем

·Будьте уважні до потреб дитини.

·Демонструйте модель толерантного ставлення до інших.

·Будьте послідовними у покараннях дитини, карайте лише за конкретні вчинки.

·Покарання не мають принижувати дитину.

·Учіть дітей спритним формам вираження гніву.

·Учіть дитину розпізнавати власний емоційний стан і стан оточуючих.

·Розвивайте здатність до емпатії.

·Розширюйте поведінковий репертуар дитини.

·Учіть брати на себе відповідальність.

·Намагайтесь до кожної дитини знайти необхідний підхід, який буде сприяти розкриттю в дитини того потенціалу, який у ній закладений.

·Пам’ятайте, що немає позитивних чи негативних учнів, є бажання знайти конструктивний підхід до взаємодії.

Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ

ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

Дисципліна – це умови, засоби і результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль.

Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителем і дітьми.

Дисципліну в класі багато в чому обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку, умов і традицій даної школи.

Хорошої поведінки діти не лише вчаться, а й запозичають її. Добре, якщо діти з перших днів перебування в школі засвоюють еталони поведінки: як входити і виходити з класу, як стояти біля дошки, звертатися до вчителя, вітатися тощо.

Часто за однакових умов в одному класі і в різних учителів дисципліна різна. Це свідчить про те, що багато залежить від рівня професіоналізму, майстерності, комплексу особистих якостей учителя.

При порушені дисципліни в конфліктних ситуаціях не слід поспішати звертатися на допомогу до адміністрації, батьків. Краще з’ясувати причину й встановити контакт із учнем самостійно.

Варто враховувати такі правила:

• Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому всіляко стимулюйте їхню активність;
• Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування. Урок має свої чіткі завдання, це не арена для з’ясування стосунків;
• Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій у класі;
• Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не припускайте перевтоми учнів;
• Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою та поведінки.
• Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали змогу відчути себе лідерами;
• Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя;
• Будьте привітними, але враховуйте, що фамільярність може породити неповагу;
• Не виявляйте антипатії до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями;
• Не припускайте появи «любимчиків», бо це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;
• Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Пам’ятаючи народну мудрість: «У ножа одне лезо, а в слова їх сотні», - не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими;
• Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель;
• Не забудьте привітати дитину з днем народження, надіслати похвальний лист батькам;
• Підтримуйте контакт із учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах. Спілкуйтеся з дітьми на природі, вдома, у спільній трудовій діяльності.

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною у класі. Їх найбільше цікавлять успіхи своєї дитини. Виявляйте коректність у взаєминах із батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Досвід показує, що більшість конфліктних ситуацій породжується непогодженням учня, а часто й самих батьків, з оцінюванням. Причина в тім, що самооцінка, як правило, вища за оцінку, поставлену вчителем. Потрібен коментар відповіді, письмової роботи, а вчитель, як правило, обмежується лише виставлянням оцінки. Має місце суб’єктивний підхід, коли на оцінювання впливає поведінка, старанність і навіть ставлення до вчителя.

Простежується переоцінювання значущості контролю. Для багатьох учителів і учнів оцінка стала не засобом, а методом навчання. На уроках більше запитують, ніж навчають, перекладаючи важкість засвоєння нового матеріалу на домашню роботу. Це призводить до перевантаження, погіршення здоров'я дітей, неповаги до школи та вчителя. У книжці «100 порад учителеві» В. Сухомлинський пише:

• Ретельно розучуйте матеріал на уроці, не витрачайте багато часу на опитування, не оцінюйте того, чого ще не встигли навчити;
• Більш надійна та оцінка, що враховує відповіді на кількох уроках. Нехай учень знає, що ви за ним спостерігаєте і радієте його успіхам;
• Не ставте погану оцінку, якщо учень не засвоїв матеріал. Пригніченість, зневіра не сприяють активізації мислення. Стимулює навчання тільки успіх, допоможіть учневі його досягти;
• Ширше використовуйте словесне оцінювання судження, а не оцінки. Не виставляйте в журнал і в щоденник випадкові оцінки заради їхнього нагромадження. Більш доцільним є тематичний облік знань. Якщо велика частина учнів не впоралася з письмовою роботою, не варто виставляти оцінки в журнал;
• Заохочуйте взаємодопомогу між учнями, шефство над молодшими, роботу в групах, взаємонавчання та взаємоконтроль;
• Застосовуйте різнорівневу педагогічну підтримку, диференційовані, довгострокові домашні завдання. Шукайте можливість заохотити учня і за малі успіхи, вселити почуття впевненості, можливості досягнення успіху;
• Враховуйте природні можливості, стан здоров'я й умови життя дитини, оцінюючи її навчання, виховання і розвиток, пам’ятаючи народну мудрість: «Кому більше дається, з того й більше вимагається»;
• Відчуття провини – не самообвинувачення, а докори сумління, прагнення до самовдосконалення, порядності;
• Перш ніж засудити, завжди варто подумати, чи можна вибачити;
• Усвідомлення своєї провини – найперша умова виправлення;
• Потрібно виховувати в дітях совість і ясність розуму;
• Свобода – це право робити все, що законно і не шкодить іншим людям;
• Брак простоти і скромності – це брак розуму;
• Сором перед людьми – хороше почуття, але найкраще – сором перед власною совістю.

Правила роботи з агресивними дітьми

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних спееобів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Розвивати здатність до емпатії.

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію (для цього використовують

Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики — це неприйнятні способи вираження гніву та злості.

4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

Рекомендації вчителям щодо успішної адаптації учнів 5 класу до шкільного навчання та роботи з учнями, які мають прояви дезадаптації.

          -- Вчителям - предметникам, які викладають у 5 класі, протягом  навчального року проводити роботу щодо психолого-педагогічного забезпечення процесу адаптації п’ятикласників до навчання.
           З цією  метою:
           - враховувати в навчально - виховному процесі вікові психофізіологічні особливості учнів;
           - забезпечувати наступність вимог між початковою і середньою школою ;
           - на засіданнях методичних об’єднань розглянути критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи та здійснити порівняльний аналіз вимог в основній школі;
           - формувати активно - пізнавальне відношення до свого предмету;
           - розвивати навички самостійної роботи: користування додатковою літературою, словниками, довідниками, інтернет - ресурсами;
           - спонукати учнів до вивчення правил, практичного їх застосування за допомогою інтерактивних методів (робота в групах, парах, форма діалогу);
           - розвивати уважність, вміння зосереджуватися на окремих деталях;
           - дотримуватися єдиних вимог до усного та писемного мовлення;
           - пропагувати роль книги в житті людини, сприяти розвиткові виразності читання;
           - на кожному уроці проводити фізкультхвилинки;
           - виховувати почуття відповідальності за одержані знання, переконувати учнів у майбутньому їх застосуванні;
           - враховувати принципи роботи з обдарованими дітьми, які мають високі потенційні здібності;
           - під час навчально-виховного процесу та на уроках фізичного виховання , під час позаурочних, позашкільних заходів враховувати стан здоров’я школярів.
          Вчителям початкових класів :
           - прагнути не механічного заучування, а осмисленого запам’ятовування учнями правил
та основних понять із навчальних дисциплін;
           - працювати над розвитком зв’язного мовлення учнів, логічного мислення, 
орфографічної грамотності (подвоєння приголосних, апостроф);
           - активізувати роботу на розвиток концентрації та обсягу уваги.

Що робити, якщо ви стали жертвою мобінгу

Але якщо ви відчуваєте, що опинилися у «глухому куті» та стали жертвою мобінгу, використайте наступні прийоми:

1. Проаналізуйте ситуацію. Можливо, зауваження ваших колег і адміністрації школи небезпідставні. Може, ви ігноруєте традиції і негласні правила, поводите себе зухвало, хвалитеся, фліртуєте, безвідповідально ставитеся до своїх обов'язків. Усвідомте, що саме ви робите не так, а потім почніть робити правильно.
2. Не піддавайтеся на провокацію. Виправдовування, сльози, образа, агресія – саме на цю реакцію очікують ваші кривдники. А коли нападники не отримають бажаного результату, можуть зрозуміти безперспективність своїх дій. 
3. Викрийте нападників. Скажіть їм, що ви прекрасно розумієте, чого вони намагаються досягти та якими методами, але вам смішно спостерігати за цим. 
4. Порозумійтеся з лідером моберів. З’ясуйте мотиви та причину виникнення конфлікту, спробуйте досягти хоча б часткового перемир'я. 
5. Використайте прийом «Психологічне айкідо». Спокійно реагуйте на критику, не відповідайте на образи, а погоджуйтеся з ними. Це змусить нападників розгубитися.
6. Абстрагуйтеся. Це складно, але намагайтеся не звертати уваги на кривдників. Зберігайте спокій, будьте доброзичливі, уникайте істерик та відкритих противостоянь. Зосередьтеся на виконанні своїх професійних обов’язків, будьте пунктуальні. Не давайте себе ображати, але об’єктивно оцініть, чи вистачить у вас сил для того, або дати гідну відсіч емоційного терору. 
7. Зробіть висновок. Якщо не вдалося досягти компромісу, знайдіть інший колектив, де вас не цькуватимуть.

Що робити керівництву для врятування колективу від мобінгу

Здорова атмосфера у шкільному колективі – зона відповідальності директора. Тому саме він має подбати про те, аби мобінгу не існувало. Що саме варто зробити? 

1. Розробити справжню корпоративну культуру: встановити правила поведінки, відпрацювати норми та визначити цінності. Установити групові правила і норми, цінності, які б поважали індивідуальність та унікальність кожної людини, її компетентність та працелюбність. 
2. Залучити до процесу вдосконалення роботи школи всіх співробітників. Необхідно відпрацювати механізми донесення цілей і завдань колективу до кожного з працівників та передбачити можливість співробітників без проблем вносити свої пропозиції щодо вдосконалення роботи школи. 
3. Визначити зони відповідальності та стежити за дотриманням посадових інструкцій. 
4. Запровадити власні традиції, проводити цікаві заходи для працівників. Мова йдеться не про формальні заходи, які часто бувають нудним тягарем, а про справжні свята в невимушеній обстановці, в яких є місце неформальному спілкуванню. 
5. Тримати дистанцію та не зближуватися з кимось із підлеглих. 
6. Забезпечити прозору систему заохочень і покарань.

Адаптація учнів з категорії ВПО до нового навчального закладу

Рекомендації класним керівникам

 Основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:

    Емоційна підтримка. Це перше, що спадає на думку, коли ми думаємо  про підтримку, яку нам надають інші люди. Якщо в дорослих виникають проблеми на роботі, члени сім’ї або друзі будуть кожного дня питати, як себе людина почуває та казати їй, що підтримують її. Це ж саме можна робити і з дітьми. Інколи діти настільки переживають за своїх близьких, що бояться ставити їм запитання або не звертаються за підтримкою, тому що вважають, що цим вони засмутять близьку їм людину. Тому вчителям потрібно бути уважними до своїх учнів і бачити, хто з них потребує особливої уваги. Можна запропонувати таку вправу, щоб кожен учень склав список усіх учнів класу, поміркував і написав навпроти кожного з прізвищ, що найбільш подобається в цій особі, які її чесноти. Вчитель збирає написане, опрацьовує і наступного тижня роздає кожній дитині аркуш з перерахованими рисами, які помітили однокласники.

         Практична допомога. Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні. Розуміння цього та допомога у виконанні складних завдань є важливим елементом підтримки.

         Обмін думками, ідеями. Досвід та думки інших людей про певні ситуації можуть бути корисними. Діти можуть використовувати героїв книжок чи фільмів, історичних персонажів інших людей, для обговорення того, як би вони себе вели в тій чи іншій ситуації. Обмін думками з дітьми щодо тієї чи іншої ситуації допомагає їм, оскільки вчить дивитися на ситуації/події з різних точок зору і надає можливість висловлювати власні погляди.

         Пошук та обробка інформації. Діти підліткового віку можуть шукати різну інформацію про події, досліджувати історичні підґрунтя того, що відбувається, узагальнювати отримані знання і представляти як невеличкі проекти, які можна буде розглянути під час виховної години. Така форма роботи також є підтримкою, оскільки допомагає спрямувати енергію в пошуковому напрямі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

        Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин: 

• уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;
• зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами; 
• високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.

 Дорослі  очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.

ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-го КЛАСУ

- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи. 

-  Спрямовуйте свої зусилля на формування позитивного ставлення кожного учня до себе, своїх можливостей засвоєння норм взаємин із однокласниками і педагогами.

-  Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах). 

- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення). 

-  Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість. 

-  Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи. 

-  Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.

- Співпрацюйте з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів.

-   Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення до співпраці батьків: анкетування, індивідуальні консультації, відкриті уроки, тематичні лекторії, родинний клуб та інше. Обговорюйте взаємні очікування для вироблення однакових поглядів на процес розвитку, виховання та навчання учнів.

- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

ОЗНАКИ

СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ:

СМІЛИВІ НАВЧАТИ
Практичний порадник з подолання професійних труднощів під час війни для освітян

https://drive.google.com/file/d/1zyftINBNBa4etAor3vAwObE1ESX2tGB4/view?usp=drivesdk

Проєкт «Стоп секстинг» опублікував рекомендації для вчителів щодо безпеки дітей в інтернеті

За рік після таких уроків діти не довіряють незнайомцям в інтернеті. Також вони вже знають, як можна підтримати своїх однолітків, кажуть дослідники.

Проєкт «Стоп секстинг» (#stop_sexтинг) провів дослідження щодо методів освіти для безпеки дітей в інтернеті. На його основі було вироблено рекомендації для вчителів. Вони стосуються розробки та впровадження уроків, спрямованих на захист дітей від сексуального насильства та експлуатації в інтернеті, а також протидію іншим ризикам в цифровому середовищі. Про подробиці дослідження поінформувала команда проєкту.

Як дійшли висновку дослідники, учням та їхнім батькам необхідно більше розповідати про безпеку в інтернеті поза уроками. Згідно з дослідженням, діти краще усвідомлюють ймовірність подій в інтернеті, що негативно впливатимуть на їхнє життя, краще визначають ситуації ризику. Крім того, вони визнають, що інтернет-користувачі є відповідальними за свою онлайн-поведінку. Разом із цим, діти більше готові підтримати тих, хто стикнувся з онлайн-насильством чи іншим негативним досвідом в інтернеті.

Проєкт «Стоп секстинг» запропонував такі рекомендації для вчителів:

• Уроки мають бути регулярними (1-2 рази на рік), адже діти схильні переоцінювати власну компетентність щодо онлайн-поведінки.
• Необхідно забезпечувати супровід дітей після уроку, наприклад, проводити додаткові практикуми (вчити дітей налаштовувати параметри безпеки та приватності на власних гаджетах та у профілях соціальних мереж в рамках уроку інформатики).
• Працювати над формуванням більшої обізнаності про онлайн-безпеку серед батьків.
• Зміст навчальної програми має відповідати віковим особливостям дітей та їхнім актуальним потребам у навчанні з питань безпеки у цифровому середовищі.
• Варто комбінувати різні форми інтерактивних методів навчання (ігри, перегляд матеріалів, дискусії тощо) в рамках уроку.
• Необхідна попередня підготовка вчителя до проведення уроків. Вчителям слід не лише ознайомлюватися з методичними матеріалами освітньої програми і їх апробацією, але й проходити навчальні вебінари. За актуальними програмами підвищення кваліфікації від #stop_sexтинг можна стежити за цим посиланням.
• Один із важливих висновків дослідження: формат проведення уроку (онлайн чи наживо) не впливає на ефективність.
• Крім того, необхідне інформування дітей про тему уроку до його проведення. На думку самих дітей, це допоможе їм активніше брати участь у вправах та дискусіях протягом уроку

Робота з дітьми "групи ризику" (поради ЗДВР)

Кожному вчителю знайомі словосполучення «важкий підліток», «група ризику». Із чим вони асоціюються? Дуже багато витрачених сил, часу, нервів, а також очікування неприємностей, безсилля і разом з цим - радість перемог, нехай маленьких, але все ж таки перемог.

Зміни, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, зумовили загострення проблеми допомоги дітям із так званою «важкою поведінкою» і розробку діючої системи заходів з профілактики та реабілітації цієї групи молоді.

Що реально може зробити класний керівник?

1. Надати своєчасну психолого-педагогічну підтримку дитині, яка опинилася в складній життєвій ситуації.

2. Сприяти формуванню в дітей і підлітків «здорових» моделей способу життя, що надають можливості для реалізації особистісного потенціалу.

3. Сприяти підвищенню психолого-педагогічної компетентності дорослих (батьків, педагогів).

4. Залучити до виховного процесу школи представників громадськості.

5. Протистояти залученню підлітків до злочинної діяльності.

Як організувати роботу із «важкими» учнями, щоб досягти суттєвого результату?

Пошук ефективних заходів соціальної профілактики припускає визначення сутності поняття «девіантна поведінка», її видів, факторів, що впливають на збільшення кількості учнів з такою поведінкою, а також ролі освітніх інститутів у розв΄язанні завдань попередження відхилень у поведінці.

Поведінкою, що відхиляється (девіантною), називають соціальну поведінку, яка не відповідає сталим у певному суспільстві нормам. І.С.Кон уточнює визначення девіантної поведінки, розглядаючи її як «систему вчинків, що відхиляються від норми, яка є загальноприйнятою або такою, що припускається, чи то норми психічного здоров΄я, чи то права, чи то культури й моралі».

Існуюча система заходів з профілактики девіантної поведінки неефективна, зокрема, через:

- пріоритет навчальних завдань перед завданнями виховання в роботі з дітьми й підлітками в освітньому закладі;

- низьку доступність конкретних технологій профілактичної роботи для практичних працівників;

- надання допомоги учням з девіантною поведінкою переважно педагогами-ентузіастами;

- безсистемність і непослідовність у реалізації заходів із профілактики та реабілітації.

Для того щоб заходи з профілактики були більш ефективними, необхідне створення таких умов:

- виявлення адекватності застосовуваних заходів з профілактики на підставі даних соціально-педагогічного моніторингу;

- науково-методичне оснащення процесу взаємодії школи, родини й інших соціальних інститутів в організації роботи з дітьми з девіантною поведінкою.

Девіантна поведінка підрозділяється на дві категорії:

1) Поведінка, яка відхиляється від норм психологічного здоров΄я, що припускає наявність явної або прихованої психопатології (патологічна);

2) Антисоціальна поведінка, яка порушує якісь соціальні, культурні й особливо- правові норми.

Відхилення в поведінці дітей і підлітків можуть бути зумовлені такими причинами:

- соціально-педагогічною занедбаністю, коли діти або підлітки поводяться неправильно через свою невихованість, негативні стереотипи поведінки, що склалися, відсутність у них необхідних позитивних знань, умінь і навичок;

- глибоким психологічним дискомфортом, що викликаний неблагополучними сімейними взаєминами, негативним психологічним мікрокліматом у родині, систематичними навчальними не успіхами, взаєминами з однолітками в колективі класу, що не склалися,неправильним (несправедливим, грубим) ставленням до дитини з боку батьків, учителів, однокласників;

- відхиленнями в стані психологічного та фізичного здоров΄я і розвитку, віковими кризами, акцентуаціями характеру й іншими фізіологічними психоневрологічними проблемами;

- відсутністю умов самовираження, незайнятістю корисними видами діяльності, відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистісних життєвих цілей і планів;

- бездоглядністю, негативним впливом навколишнього середовища й соціально-психологічною дезадаптацією, яка розвивається на цьому підґрунті, зміною соціальних і особистісних цінностей з позитивних в негативні.

Як розмовляти з «важким » підлітком?

Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:

- поважати співрозмовника;

- говорити з ним як з рівним;

- аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або заперечувати;

- показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;

- дотримуватись кодексу честі;

- учитель має право бути некомпетентним у якійсь сфері життя і визнає таке саме право за підлітком;

- розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу», надати йому право на мовчання;

- бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;

- делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;

- дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;

- бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.

Про що розмовляти з «важким» підлітком?

1. Навчання- улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.

2. Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.

3. Взаємини з однолітками; перевага одного близького друга або компанії приятелів, становище серед товаришів, причини вибору приятелів за певними особистими якостями, за спільністю захоплень.

4. Захоплення сьогодні й у минулому ( під чиїм впливом було зроблено вибір, які досягнуті результати, чому захоплення забуто).

5. Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини ( хто названий першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). Якщо родина розпалася, необхідно з΄ясувати, у якому віці був підліток, коли це сталося, його ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із родини.

6. Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління, уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи був затриманий або взятий на облік міліцією.

7. Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись у минулому суїцид них думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на на навчанні й на становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.

8. Сексуальні проблеми:

- перша закоханість і пов΄язані із цим психічні травми;

- самооцінка своєї привабливості;

- початок статевого життя та потайливе побоювання із приводу своєї сексуальної неповноцінності.

Метою бесід з підлітками є з΄ясування фактора ризику. Фактор ризику- це зв΄язок між характеристиками індивіда, групи або середовища й підвищеною ймовірністю порушень у певний момент.

8 способів налагодити роботу у віртуальному класі:

Низька активність учнів – одна з найбільших проблем дистанційного навчання. Як залучати учнів до ефективної роботи у віртуальному класі? Чи є універсальні стратегії, які можна задіяти під час роботи в умовах дистанційного навчання? Про це і поговоримо! 

1. Камера! Мотор!

Погодьтеся, що віртуальний урок набагато приємніше проводити для учнів, а не для купи чорних квадратів. Вимкнені камери викликають сумніви не лише у якості засвоєння знань учнями, а й узагалі у їхній фізичній присутності на занятті. Як налагодити візуальний контакт із дітьми? Попросіть їх тримати камери увімкненими протягом усього уроку. Так ви матимете змогу бачити, що роблять діти, а їхня міміка допоможе зрозуміти, як вони сприймають навчальний матеріал.

2. Розмова без слів

Коли всі учні підключаються до уроку та увімкнуть мікрофони, почнеться... Ні, не урок. Почнеться галас. Кожен намагається щось сказати, що вже казати про фоновий шум. Як налагодити дисципліну і не втратити зв’язок із учнями? Запропонуйте дітям вимкнути звук та використовувати для спілкування спеціальні сигнали. Наприклад, якщо вони згодні з вами, слід підняти великий палець, якщо ні – опустити його. Якщо ви поставили запитання з множинним вибором, вони можуть підняти пальці для позначення відповіді, яку обрали. Наприклад, для варіанту для A – один палець, для варіанту В – два пальці тощо.

Деякі сервіси для відеозв’язку мають функцію «підняття руки» або набір смайлів у чаті. Це також чудовий спосіб для спілкування, яким неодмінно слід скористатися! Але слід обговорити відповідні смайли заздалегідь.

3. Безпечний простір

Під час дистанційного навчання надзвичайно важливо, щоб учні почували себе комфортно та мали змогу вільно обмінюватися своїми ідеями. Складіть спільно з ними правила віртуального спілкування. Це сприятиме підвищенню активності учнів та створенню доброзичливої атмосфери. Якими мають бути правила? Дозвольте учням покреативити!

4. Кімнати для переговорів

А як організувати роботу в групах? Справжній онлайн-еквівалент традиційного формату – кімнати для переговорів! Їх можна створювати як у сервісах відеозв’язку, так і у звичайних месенджерах. Об’єднайте учнів в окремі групи, установіть мету для всіх та чіткі очікування від кожної команди. А чому б не розподілити ролі у віртуальній навчальній групі? Наприклад, допоможіть учням обрати лідера, дослідника, експерта, дизайнера тощо. Розподіл ролей не лише сприятиме активній роботі учнів у віртуальних групах, а й дозволить поліпшити психологічний клімат у класі в цілому.

Поки учні працюють у кімнатах, ви можете безперешкодно переходити з однієї кімнати до іншої, щоб допомогти їм та перевірити, як у них справи.

5. Відеовідповідь

Відеовідповідь – універсальний та ефективний спосіб перевірки знань. З його допомогою можна не лише перевірити вірші чи розв’язання математичної задачі, а й почути думки та враження учнів. Ви ж можете записати відеовідгук, у якому можна похвалити дитину та звернути увагу на помилки.

6. Індивідуальні конференції

Під час самостійної роботи слід запланувати окремі конференції з кожним учнем. Це дозволить відслідковувати процес навчання та підтримувати високу навчальну мотивацію. Особливо це корисно для сором'язливих учнів, які зазвичай відмовляються брати участь у колективному обговоренні.

7. Групові ігри

Мабуть, усім учням подобається грати в ігри! Тож введіть у практику дистанційного навчання не тільки групові онлайн-проєкти, а й командні онлайн-ігри, такі як вікторини чи квести. Чому б не запропонувати одній групі створити онлайн-квест для іншої чи провести дослідження та опитування? Ця стратегія дозволить дітям отримати певний досвід соціальної взаємодії та командної співпраці. 

8. Нагороди за активність

Під час дистанційного навчання учні не отримують того соціального стимулу, до якого звикли в реальному навчальному середовищі. Тому слід обов’язково хвалити учнів, які виявляють ініціативу!  А чому б не встановити систему додаткових балів за активність? Це допоможе школярам подолати негативні наслідки онлайн-навчання, такі як занепокоєння, відсутність мотивації або інтересу. 

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

  5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми, схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної відповідальності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

Список помилок, які роблять вчителі, ототожнюючи обдарованих з відмінниками

Поради вчителю, як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх тут же, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.

2. Підсилюйте інтерес дітей до нового.

3.Заохочуйте оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.

4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її.

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.

6. Не вимагай запам’ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріантні способи.

7. Культивуй творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.

8. Вчи дітей цінувати свої та чужі думки. Цінно фіксувати їх в блокноті.

9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно. Це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.

10. Пропонуйте цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.

11. Розсіюй страх у талановитих дітей.

12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захопити.

13. Створюй проблемні ситуації, що  вимагають альтернатив, прогнозування, уяви.

14. Створюй у школі періоди творчої активності, багато геніальних рішень приходить в такі фази.

15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.

16. Розвивай критичне ставлення.

17. Вчи доводити починання до логічного завершення.

18. Впливай особистим прикладом.

Рекомендації для вчителя

ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.

Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один

Розглянемо їх більш детально.
Основні аспекти профілактики синдрому вигорання
Розподіл пріоритетів між задачами
Підтримка колег (супервізія)
 Правило «8 годин» (8+8+8). Інформаційне повідомлення
Для того, щоб працювати без виснаження та зберігати свою життєву ефективність
необхідно розподілити час доби за таким принципом:
Також, організовуючи свій робочий час, важно пам’ятати, що кожні 2 години роботи важливо робити 10-хвилинну перерву для відпочинку та переключення.
Для ефективного розподілу навантаження протягом дня важливо проаналізувати та визначити індивідуальні періоди підвищеної активності особистості. У кожного з нас є свої цикли, періоди, протягом яких наші сили, енергія і здатність зосереджуватися на виконуваній роботі циклічно змінюються.
 Розподіл пріоритетів між зад

Шляхи формування здорового психологічного клімату в колективі

З погляду психології не існує поганої люди­ни, існують тільки погані моделі поведінки. Тому краще формувати в дітях позитивні риси харак­теру і позитивні моделі поведінки, пояснювати, не що потрібно зробити, а як це зробити.

Для вчителів є простий спосіб зменшити на­пруження в класі — говорити тихо. Це заспокій­ливо діє на дітей. Тон голосу також важливий. Звичайно, нелегко змінити свій стиль розмови, свій темперамент. Але варто спробувати. Доречні в спілкуванні з класом необразливі жарти, «смішні» слова.

К. Роджерс, представник гуманістичної пси­хології, вважає, що вчитель зможе створити в класі атмосферу психологічної підтримки, якщо буде керуватися такими принципами:

1. Від початку і упродовж всього навчального процесу демонструвати дітям свою повну до них довіру.
2. Він має допомагати учням у формуванні й уточненні цілей і завдань, що стоять як перед групами, так і перед кожним учнем окремо.
3. Вчитель має завжди виходити з того, що в учнів є внутрішня мотивація до навчання.
4. Він повинен бути для учнів джерелом різ­номанітного досвіду, до якого завжди можна звернутися по допомогу, коли виникають труд­нощі у вирішенні того чи іншого завдання.
5. Важливо, щоб у такій ролі він виступав для кожного учня.
6. Вчитель має розвивати в собі здібності відчувати емоційний настрій іншої людини і приймати його.
7. Вчитель повинен бути активним учасни­ком групової взаємодії.
8. Вчитель повинен відверто виявляти в групі свої почуття.
9. Він має наближатися до досягнення ем­патії, яка дозволяє зрозуміти почуття і хвилю­вання кожного учня.
10. Вчителю потрібно добре знати самого себе.

Під час проведення понаднормових вихов­них заходів класний керівник може викорис­товувати психологічні ігри, вправи (вербальні і невербальні) для згуртування учнів, розвитку у них емпатії, виховання доброзичливості один до одного.

Здоровий психо­логічний клімат, від­сутність конфліктів у колективі — показник його зрілості, резуль­тат великої клопіт­кої роботи класного керівника.

"Обережно- Кібербулінг"

 Доведіть до дітей, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати комп’ютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

 Виховання здорових стосунків може допомогти зупинити булінг!

• Попередження булінгу та втручання у разі такого інциденту – це більше, ніж просто його припинення. Це сприяє також розвитку здорових стосунків.
• Здорові стосунки передбачають взаємодію між людьми на основі взаємної поваги, чи то особисто, чи через Інтернет.
• Метою є надання допомоги у забезпеченні того, щоб усі учні мали здорові, безпечні, засновані на взаємній повазі, доброзичливі стосунки.
• Вчителі, батьки та інші дорослі надають підтримку і дають особистий приклад дітям, показуючи їм, якими мають бути здорові стосунки.
• Позитивні стосунки дітей з іншими дітьми залежать від позитивних стосунків із дорослими.
• Учні, які здатні підтримувати здорові стосунки, навряд чи будуть знущатися з інших, скоріше вони будуть підтримувати учнів, які є об’єктом булінгу, і будуть більш здатними досягти своїх цілей в освіті.
• Пропагування здорових стосунків є головним способом запобігання булінгу і створення безпечної й приязної атмосфери у школі.

З метою запобігання насильству та протидії булінгу в шкільному середовищі, педагогам, і в першу чергу класним керівникам необхідно стежити за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них. Налагодження довірливих стосунків з дитиною сприятиме можливості заохочувати її розповідати про свої проблеми класному керівнику, практичному психологу або соціальному педагогу, а також своїм батькам. Важливо, щоб розмова була спокійною і виваженою, що дозволить знизити рівень тривожності та агресивності у дітей та дорослих.

Для здійснення превентивної діяльності та вирішення ситуації насильства чи булінгу важливо застосовувати командний підхід (класний керівник, практичний психолог, соціальний педагог, інші спеціалісти за потребою), працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою, чи з переслідувачем, але й з усім класом.

Важливо знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів та дорослих (в т.ч. і педагогічних працівників) новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя. Головна перевага таких програм – це формування відповідальності людини й громади за власну поведінку і поведінку інших, готовність прийти на допомогу, розв’язати конфлікт. Профілактичні програми, призначені для проведення групових занять з учнями та дорослими, можуть включати групові заняття з розвитку комунікативних навичок, профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань, а також заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей тощо.